Глобальна встановлена потужність вітроенергетичного сектору сягнула позначки у 100 ГВт ще у 2008 році – на 4 роки раніше ніж потужність сонячної енергетики. Також завдяки вітроенергетиці було створено сотні тисяч робочих місць. Великі розміри вітряних турбін здорожчують логістику їх транспортування, і тому традиційно надається перевага локалізації ланцюгів поставок вітроенергетичного сектору. У своєму щорічному огляді відновлюваної енергетики за 2021 рік Міжнародна агенція з відновлюваних джерел енергії (IRENA) зазначає, що «інтеграція місцевого вмісту та місцевої зайнятості у вітроенергетиці потребує подальших зусиль щодо укладання контрактів, технічного розвитку та співпраці, а також розвитку місцевого потенціалу».
У звіті Switch Report 2022 висвітлюються наступні тенденції ПІІ на світовому ринку вітроенергетики:
– лідерство європейських енергокомпаній та постачальників вітрових турбін;
– зростання Китаю, США та Європи як найбільших вітроенергетичних регіонів та значний прогрес ринків, що розвиваються (Індія, Бразилія та Мексика);
– привабливість Сполученого Королівства для прямих іноземних інвестицій у великомасштабні офшорні вітрові проекти.
Географія ПІІ у вітроенергетику
Європейські енергокомпанії стали домінуючими іноземними інвесторами на ринку, на них припадає 77% світових ПІІ у вітроенергетику у період 2005-2020 років. За даними fdi Markets, Іспанія ($58 млрд), Німеччина ($51 млрд), Франція ($30 млрд) і Данія ($29 млрд) займають лідерські позиції на світовому ринку вітрової енергетики за оголошеними ПІІ як країни-реципієнти та країни-іноземні інвестори. Такі потужні європейські енергетичні компанії як Iberdrola ($32 млрд інвестицій, Іспанія), Enel ($23 млрд інвестицій, Італія) та RWE (Німеччина), були найбільшими інвесторами у вітрову енергетику протягом 2005-2022 років. За останні два роки до вищевказаних компаній долучилися ще дві – Equinor (Норвегія) і Total (Франція) за рахунок багатомільярдних інвестицій в офшорні вітрові установки у Сполученому Королівстві. Крім Західної Європи, іноземні інвестиції в вітроенергетику в основному прямують до Північної Америки (США, Канада), Азіатсько-Тихоокеанського регіону (Китай, Японія), Європейські економіки, що розвиваються (Чехія) та Близького Сходу (Ізраїль). За роки пандемії також зросли ПІІ у вітроенергетику в Латинській Америці.
Глобальні ПІІ у виробництво вітряних турбін аналогічно зосереджені серед кількох виробників. Лише чотири європейські компанії – датські компанії Vestas та LM Wind Power (придбані GE у 2017 році), німецька Siemens та іспанська Gamesa (яка об’єдналася з Siemens Wind у 2016 році) – охопили майже половину глобальних оголошених проектів ПІІ у виробництво вітрових турбін на суму $17,4 мільярда за період 2005-2020 років.
Вітроенергетичний потенціал
Цей простір є, безумовно, більшим для ринків, що розвиваються, таких як Узбекистан, Марокко, Казахстан, які мають чудові вітрові ресурси та необхідність залучення «чистої» енергії до своїх енергетичних балансів. У цих країнах в останні роки було оголошено про запуск вітроенергетичних проектів, в основному за підтримки Європейського банку реконструкції та розвитку.
Європейські економіки, що розвиваються – Греція та Польща залучили понад $2 мільярди ПІІ у вітроенергетику кожна завдяки сприятливій політиці, особливо в у Польщі, де уряд зменшив бар’єри для будівництва наземних і офшорних ВЕС.
Висновок
Під час пандемії (2020 і 2021 роки) про переваги відновлюваної енергетики заговорили ще більше, оскільки великі економіки взяли на себе зобов’язання щодо чистої нульової цілі викидів та електричної мобільності. Інвестиції в офшорні ВЕС стали потужно зростати з кінця 2010-х років до пандемії та підтримували зростання загальних потоків ПІІ у період 2020–2021 років, оскільки проекти будівництва наземних ВЕС продовжували залучати значні інвестиції. За останнє десятиліття Україна досягла значних результатів у розвитку сектору відновлюваної енергетики. За даними Української асоціації відновлюваної енергетики (UARE), капітальні інвестиції в відновлювану енергетику в Україні становлять понад 12 мільярдів доларів. За прогнозами Міненерго, частка ВДЕ в енергетичному балансі України до кінця 2022 року мала б досягти 9%. Українська вітроенергетична асоціація (УВЕА) оцінила загальну встановлену потужність побудованих ВЕС станом на кінець 2021 року в 1,7 ГВт.
У 2020 році китайська компанія PowerChina (яка побудувала найбільшу в світі гідроелектростанцію «Три ущелини») разом з українською компанією Windfarm (портфель введених в експлуатацію ВЕС потужністю 1,3 ГВт із загальною потужністю понад 400 МВт) оголосили про будівництво найбільшої наземної ВЕС Європі потужністю 800 МВт у Донецькій області. Це стало ознакою того, що вітроенергетичний сектор України вступає в новий етап розвитку, заснований на конкурентних ринкових умовах. Проект Мануш-Нікольське оцінюється в 1 мільярд доларів, однак через війну процес будівництва призупинено.
До того ж через війну рф проти України половина об’єктів ВДЕ перебуває під загрозою повного або часткового знищення, що ставить під загрозу процес переходу до чистої енергії. Тому збитки, заподіяні вторгненням рф власності українського та міжнародного бізнесу, мають бути відшкодовані у міжнародних судах.
Загалом, Україна має достатній потенціал для подальшого розвитку ринку вітрової енергії, щоб стати платформою для впровадження нових бізнес-моделей та залучення іноземних інвестицій, коли закінчиться війна.
