Альтернативна енергетика

Враховуючи високу середню швидкість вітру, значний обсяг сонячної енергії та зростаючу кількість сільськогосподарських відходів, сектор відновлюваних джерел енергії України має значний потенціал до швидкого зростання. До повномасштабного вторгнення частка відновлюваної енергетики становила 8,1% в загальній енергосистемі. У 2019 році Україна входила до десятки провідних країн світу за темпами розвитку відновлювальної енергетики та займала 6-те місце за інвестиційною привабливістю у сфері “зеленої” енергії. Протягом останніх 10 років у відновлювану енергетику було залучено понад 12 млрд доларів США.

У 2023 році частка відновлюваних джерел енергії (далі – ВДЕ) у структурі виробництва електроенергії України, включаючи великі гідроелектростанції, досягла 22%, в той час, як в Європі цей показник становить 42%.

До початку повномасштабної вторгнення встановлені потужності ВДЕ в Україні становили 9,9 ГВт, з яких 2 ГВт припадали на вітрову енергетику, 6 ГВт на сонячну, та 0,2 ГВт на біомасу. На початок 2024 року потужності відновлюваної енергетики складали 8,7 ГВт. Попри виклики війни, за 2023 рік енергетики ДТЕК Мережі під’єднали до системи понад 1400 нових обʼєктів ВДЕ. Було введено в експлуатацію 182,3 МВт вітрових і близько 500 МВт сонячних електростанцій. Інвестиції в енергетичну інфраструктуру України, зокрема у відновлювані джерела енергії, були значними. У 2023 році український бізнес інвестував у сонячну енергетику близько 150 млн доларів США.

Планується зменшити викиди парникових газів до 35% від рівня 1990 року і досягти вуглецевої нейтральності до 2060 року, замінивши вугільну енергію відновлюваними джерелами. З 2009 року діє “Зелений тариф”, що заохочує приватних власників встановлювати власні електровиробничі потужності для продажу електроенергії державі. Ставка зеленого тарифу у 2024 році становить 0,117 євро за 1 кВт-год. Приватні компанії мають можливість впроваджувати альтернативні джерела енергії, такі як сонячні панелі, вітрові турбіни та малі гідростанції, сприяючи сталому розвитку енергетичного сектору України.

Сонячна енергетика в Україні лише починає розвиватися, проте має великий потенціал. Щорічний обсяг сонячної енергії в Україні вищий, ніж у Німеччині, одному з лідерів галузі. З 2018 по 2020 роки потужності сонячної енергії зросли майже в п’ять разів. Станом на 2024 рік, на сонячні електростанції в Україні припадає близько 75% виробництва «зеленої» енергії (без урахування великих ГЕС). Наразі в країні діє близько 1400 об’єктів сонячної генерації різної потужності, які належать 931 ліцензіату, за даними реєстру НКРЕКП станом на 24 квітня 2024 року.

Інсоляція в Україні варіюється від 1100 до 1500 кВт год/м², що робить всю територію країни придатною для розміщення сонячних електростанцій. Оптимальними для експлуатації є області на півдні країни. Близько половини всіх сонячних електростанцій зосереджені в шести областях: Івано-Франківській, Дніпропетровській, Вінницькій, Хмельницькій та Київській та Миколаївській. Найменше станцій у Луганській та Донецькій, Сумській та Полтавській областях. За два роки війни було зруйновано або пошкоджено близько 13% промислових сонячних електростанцій. І ці потужності необхідно відновити якнайшвидше.

Найбільший потенціал для розташування вітрових електростанцій мають північно-східні регіони України, де середня швидкість вітру перевищує 7 м/с. До початку повномасштабного вторгнення в Україні працювало 34 вітрові електростанції з 699 вітровими турбінами, що генерували електроенергію із середньою потужністю 3,5 МВт.

У 2023 році найзначнішою новою електростанцією, введеною в експлуатацію, стала Тилігульська вітроелектростанція ДТЕК у Миколаївській області з генерувальною потужністю 78 МВт. На жаль, близько 80% вітрогенерації було окуповано або пошкоджено, що створює виклики, але також відкриває можливості для інвестицій у відновлення та розвиток вітрової енергетики в Україні.

Аграрний сектор, один із найбільших в економіці України, створює дедалі більше сільськогосподарських відходів, які є ключовим ресурсом для виробництва електроенергії на основі біомаси. Урядова політика активно спрямована на розвиток цього сектора відновлюваної енергетики, адже витрати на оплату праці та сировини є одними з найнижчих у Європі. Структура біоенергетики України розподіляється наступним чином:

– 70% — тверда біомаса;

– 15% — біогаз;

– 15% — рідкі біопалива.

Потенціал виробництва біомаси сягає близько 34 млн тонн на рік з 94 млн тонн сільськогосподарських відходів. Основні види сировини включають солому зернових культур, залишки від перероблення соняшнику та кукурудзи. Додатково, розвиток біоенергетики сприяє зменшенню залежності від традиційних викопних палив, зниженню викидів парникових газів та створенню нових робочих місць у сільських регіонах. Інвестування у біоенергетику також підтримує економічне зростання, сприяє енергонезалежності країни та підвищенню ефективності використання аграрних ресурсів.

Гідроенергетичний сектор України зазнав значних збитків через військову агресію, загальна сума яких становить близько 3 млрд доларів США. Близько 45% гідроенергетичних потужностей було знищено. У 2023 році було знищено Каховську ГЕС, також було пошкоджено Канівську ГЕС та станції Дніпро ГЕС. Атаки на гідроелектростанції призвели до втрати близько 2500 МВт потужностей.

В Україні діє 10 великих ГЕС компанії «Укргідроенерго», 3 гідроакумуляційні електростанції (ГАЕС) та близько 50 невеликих гідроелектростанцій, що виробляють до 200 млн кВт-год електроенергії. Більшість з них належать місцевим громадам або приватним власникам. Основні гідроенергетичні потужності зосереджені на річках Дніпро та Дністер, однак потенціал для встановлення нових станцій існує в усіх регіонах з річками, включаючи карпатські річки, що можуть забезпечити вагоме енергозабезпечення західним регіонам. Берегова лінія Чорного моря в межах України становить 1540 км, Азовського моря – 1472 км, що створює можливості для видобування енергії з хвиль, як тільки прибережні зони Чорного та Азовського моря будуть звільнені.

Розвиток гідроенергетики в Україні може бути підсилений шляхом інвестицій у відновлення зруйнованих і пошкоджених станцій, а також будівництва нових об’єктів, що дозволить підвищити енергетичну безпеку та забезпечити стабільне постачання електроенергії для різних регіонів країни.

Атомні електростанції України забезпечують стабільний режим роботи з тривалим терміном експлуатації. Більшість енергоблоків було введено в експлуатацію ще у 1980-х роках, і їхній термін служби спливає після 2040-х років.  Ядерна енергетика відіграє ключову роль в енергетичному секторі України, забезпечуючи 49,2% від загальної потреби країни в електроенергії станом на 2023 рік. Україна є одним із лідерів у сфері виробництва електроенергії в Європі, займаючи п’яте місце за загальним виробництвом електроенергії. У глобальному масштабі, серед 33 країн світу, Україна посідає шосте місце за виробництвом електроенергії на атомних електростанціях, за кількістю ядерних реакторів Україна посідає сьоме місце у світі та п’яте в Європі. Це підкреслює значення та ефективність ядерної енергетики в енергетичному секторі країни, а також її важливу роль у забезпеченні стабільного та надійного енергопостачання. Загальна потужність 15 поточних енергоблоків АЕС складає 13835 МВт.

Україна має перспективи для розвитку малих модульних ядерних реакторів і впровадження новітніх технологій у цій сфері, що дозволить створити власне виробництво. Потужність таких модульних ядерних реакторів може варіюватися від 50 до 500 МВт, що відкриває широкі можливості для інвесторів і сприяє подальшому розвитку ядерної енергетики в Україні.