Повномасштабне вторгнення росії в Україну 24 лютого завдало значної шкоди національному виробництву та ланцюгу поставок соняшникової олії. Тривалий конфлікт також ставить під загрозу майбутню врожайність соняшника. І жоден інший експортер соняшникової олії не зможе конкурувати зі світовим лідерством України (50% світового експорту).
За даними USDA, виробництво соняшникової олії є експортно-орієнтованим, оскільки 91% її виробництва спрямовується за кордон. Оскільки порти заблоковані війною, нині неможливо здійснити поставки врожаю попереднього сезону за кордон. Крім того, російське вторгнення поставило під загрозу системи залізничного та автомобільного транспорту в Україні, які використовуються для транспортування насіння соняшника з поля на заводи-виробники соняшникової олії або експортні термінали. Далі по ланцюжку поставок вторгнення рф завадило роботі заводів-виробників олії в Україні.
Короткостроковий вплив:
Короткострокові перебої в постачанні вже змушують деякі країни певний час обходитися без певних продуктів або переплачувати за них. Станом на початок квітня Велика Британія, Іспанія, Франція та Бельгія заявили про дефіцит запасів соняшникової олії та запровадили обмеження у роздрібній торгівлі. Наприклад, за даними аналітиків Mintec, ціна на соняшникову олію у Великій Британії підскочила на 60% з £1130 за тонну в лютому до понад £1800 у березні. Але рослинна олія є важливою сировиною для харчової промисловості. Зважаючи на регулювання безпеки продуктів харчування, у багатьох країнах перехід на більш доступну олію вимагатиме від компаній-виробників снеків оновлення упаковки, що зумовить підвищення виробничих витрат та роздрібних цін.
Зростання цін на олійні культури
Дефіцит української соняшникової олії спричинив ефект доміно, який ще раз підкреслив взаємопов’язаність світових товарних ринків. Дефіцит та рекордно високі ціни на соняшникову олію (на кінець березня ціни зросли на 44% порівняно з минулорічними) спричинили загальне підвищення цін на олійні культури (ріпак, соняшник, соя, пальма), які використовуються для виробництва олії, кормів і також як біопаливо.
Вплив на європейський ринок біопалива:
За даними Rabobank, на біопаливо припадає близько 15% світового попиту на рослинну олію. Як повідомляє Guardian, 50-60% ріпаку, вирощеного в Європі, і 60% регіонального імпорту пальмової олії витрачається на біопаливо. Деякі іноземні експерти стверджують, що нестачу соняшникової олії з України можна скоротити шляхом тимчасового припинення використання харчових олій для виробництва біодизеля. Це допомогло б знизити ціни на продукти харчування та послабити напруження.
Майбутні очікування та LR вплив:
В Україні сівба соняшнику відбувається у квітні-травні, а збирання врожаю – зазвичай у вересні. Несприятлива обстановка та військові дії в аграрних областях України створюють ризики для попиту та пропозиції на майбутній врожай. Очікується, що середня врожайність соняшника на гектар у цьому сезоні значно знизиться.
За даними АПК-Інформ, станом на 1 березня запаси насіння соняшника в безпечних і відносно безпечних областях України становили трохи більше 4 млн тонн. Ці запаси теоретично можна переробити. Проте експортний потенціал значною мірою залежить від потужності залізничних прикордонних станцій на заході України. Навіть якщо війна скоро закінчиться, Україна не зможе найближчим часом відновити свою морську торгівлю в повному обсязі через пошкоджену портову інфраструктуру та заміновані води Чорного моря.
Таким чином, експерти прогнозують, що цьогоріч Україна експортуватиме найменші обсяги соняшникової олії за 9 сезонів. Крім того, з метою забезпечення продовольчої безпеки в ЄС, збільшенню експорту соняшникового насіння з України могло б сприяти можливе скасування квот і мита. Загалом, складається враження, що немає жодної альтернативи, щоб покрити нестачу української олії на глобальному ринку.
