Війна росії проти України має істотний вплив на українську промисловість, зокрема шляхом знищення або військової окупації ключових промислових об’єктів. Станом на 5 вересня 2022 року, за оцінками KSE, збитки сектора промисловості та бізнес-послуг сягнули $ 9,7 млрд. Основні українські виробничі об’єкти, такі як Металургійний комбінат «Азовсталь» в Маріуполі або Сєвєродонецький хімічний завод «Азот» були зруйновані. Водночас багато інших підприємств усіх типів були пошкоджені внаслідок їх розташування у великих стратегічних містах або поблизу них.
Таким чином, зусилля з повоєнної відбудови створюють унікальну можливість для підвищення виробничого потенціалу України та залучення іноземного капіталу до трансформації промислового сектора через розвиток сектору виробництва, “зелену” модернізацію та трансфер сучасних технологій. Очікується, що відбудова закладе основу для довгострокового зростання та сприятиме більш тісній інтеграції України у світову економіку.
Розвиток виробничого сектору
Загалом до війни Україна мала велику промислову та виробничу базу з домінуванням важкої промисловості, зокрема у видобуванні, будівництві вагонів, верстатів, авіаційних двигунів, а також легкої та харчової промисловості. Частка виробничого сектору у ВВП складала 10%, тоді як промисловість у цілому (включно з будівельним сектором) генерувала майже 24% ВВП. Традиційно на виробництво припадало понад 1⁄4 загальних ПІІ в Україні. Харчова промисловість, металургія та виробництво гуми та пластмас мали статус провідних галузей промисловості за обсягом накопичених ПІІ.
З точки зору глобальних ланцюгів створення вартості (GVC), війна в Україні може призвести до перебоїв у постачанні товарів, які становлять найбільші експортні позиції України. Ці продукти інтегровані в такі GVC: сталева індустрія (залізна руда, феросилікомарганець, чавун), важка промисловість (плоский прокат і сталь), виробництво напівпровідників (неоновий газ), автомобілебудування (кабелі запалювання), галузі, що залежать від поставок титану.
Однак поточну ситуацію можна розглядати як вікно можливостей для зеленого відновлення з нуля та розв’язання проблеми нестачі інвестицій. Із середніми витратами на робочу силу значно нижчими за середній показник в ЄС і глобальною тенденцією до регіоналізації ланцюгів постачання, Україна має потенціал стати європейським виробничим центром завдяки значним інвестиціям у відбудову. Крім того, багато приватних інвесторів вже зацікавлені у розвитку проєктів у сфері виробництва будівельних матеріалів, логістики, інженерії, послуг закупівель та будівництва. Уряд також закликає потенційних інвесторів скористатися державною підтримкою до 30% CAPEX для інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями в Україні.
Перспективи “зеленої” модернізації
Історично внаслідок неефективності та наявності важкої промисловості, українська промисловість є однією з найбільш енергоємних у Європі та Центральній Азії. Енергоємність ВВП більш ніж удвічі перевищує середній показник в Європі. Промисловість спричинює принаймні 25% викидів CO2 в Україні, а також проблеми з відходами та забрудненням.
Промисловий сектор відіграє ключову роль у цьому питанні, оскільки на нього припадає 35% кінцевого споживання енергії в країні. Таким чином, вплив української промисловості на викиди CO2 помножується на її залежність від енергетичного сектору з високим вмістом вуглецю. Нарешті, з точки зору виробництва та поводження з відходами, недосконалість застарілих технологій української промисловості не дозволяє комплексно переробляти та використовувати ресурси, зокрема мінеральні.
Однак декарбонізувати промисловість нелегко. Основною перешкодою є витрати на переоснащення. Тому, як правило, варто почати з енергоефективності, оскільки вона поєднує в собі декарбонізацію та економію коштів. За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), заміна системних компонентів більш ефективними альтернативами може забезпечити економію від 2% до 5%, а вдосконалення виробничих систем може забезпечити економію понад 30%.
Експерти МЕА вважають, що якби Україна досягла рівня енергоефективності ЄС, це принесло б економіці України економію в розмірі близько € 7 млрд на рік. Технологічні рішення є доступними. Першим кроком є оптимізація та автоматизація процесів, а також удосконалення систем і процедур енергоменеджменту відповідно до найкращих практик ЄС. Другим кроком було б масштабне впровадження систем обліку енергоспоживання на нижчих рівнях розподілу на промислових підприємствах України, оскільки лише обмежена кількість компаній зараз використовує сублічильники. Останнім і дорожчим кроком стане модернізація технологій обладнання, таких як технології рекуперації тепла та когенерації.
Трансфер сучасних технологій
У нормативній площині відбудова промисловості України обов’язково призведе за собою трансформацію промислової моделі на принципах ефективного використання природних ресурсів та циркулярності (використання супутніх продуктів, викидів забруднюючих речовин, практик енергоефективності та управління відходами тощо). І зокрема через моделі Індустрії 4.0 із концентрацією ресурсів на індустріальних парках, які могли б досягти екологічної конкурентної переваги.
Залучення значних інвестицій для відновлення чи модернізації промислового сектора України за допомогою технологій і процесів Індустрії 4.0 перетворило б Україну на низько витратну декарбонізовану економіку з розвинутою промисловістю та з орієнтацією на ЄС. Індустрія 4.0 означає інтелектуальне об’єднання машин і процесів у промисловості за допомогою інформаційних та комунікаційних технологій.
Інший варіант використання стосується виробництва енергії: «Індустрія 4.0» враховує потенційне виробництво енергії на місці або за рахунок наявних відновлюваних джерел енергії, або за рахунок використання побічних продуктів для виробництва енергії (наприклад, тепла, виробленого в целюлозно-паперовій галузі). Що стосується масштабної руйнувань інфраструктури внаслідок війни, то створення сучасної промислової низьковуглецевої інфраструктури має бути ключовим пріоритетом підтримки, яку надає як український уряд, так і міжнародні донори та інвестори.
Індустріальні парки є найкращою альтернативою для впровадження сучасних технологічних рішень, тоді як компанії можуть отримати конкурентну перевагу за рахунок фізичного обміну матеріалами, енергією та побічними продуктами, сприяючи таким чином інклюзивному та сталому розвитку. З цією метою уряд України навіть у воєнний час продовжує надавати значні державні стимули для розвитку індустріальних парків, зокрема звільнення від певних податків, повну або часткову компенсацію процентних ставок за кредитами, компенсацію за приєднання до інженерних мереж.
