Пандемія та війна в Україні прискорили реструктуризацію глобальних ланцюгів створення вартості. Мультинаціональні корпорації, сфокусовані на ефективності, переоцінювали свою глобальну присутність, щоб пристосуватися до нових некерованих геополітичних умов.
Світові прямі іноземні інвестиції значною мірою відновилися у 2021 році, але перспективи на 2022 рік є песимістичними. На це вказують три групи показників.
Перший набір показників пов’язаний із численними кризами, з якими стикається світова економіка: продовольство, паливо та проблема фінансування в поєднанні з викликами гуманітарної кризи в Україні та деяких країнах Африки, а також кризою системи охорони здоров’я, спричиненою пандемією.
Другий набір показників стосується макроекономічних індикаторів — три максимума і три мінімума. Рекордно високий рівень заборгованості та інфляції, а також вищі процентні ставки; і водночас рекордно низькі темпи зростання валового внутрішнього продукту, торгівлі та валового нагромадження основного капіталу.
Останній набір показників пов’язаний зі зменшенням кількості нових проєктів ПІІ та угод проєктного фінансування. Що ще важливіше, згідно з опитуванням Unctad, яке охопило 5000 найбільших мультинаціональних корпорацій світу, прогнози доходів у більшості компаній були переглянуті в бік зниження.
Ці три основні групи показників доводять, що світові інвестиційні потоки мають низхідну динаміку при дедалі зростаючому рівні ризику. За найбільш оптимістичного сценарію світові інвестиційні потоки вирівняються. За найгіршого – знизяться до рекордно низького рівня 2020 року. Разом з тим наявні можливості щодо залучення іноземних інвестицій у найближчі роки в сектори зеленої й блакитної економіки та в інфраструктуру відновлюваних джерел енергії.
Що стосується глобальних ланцюгів створення вартості, глобалізація прискорилася між 1990-ми і 2010 роками, що сприяло значному їх розширенню. Та між 2010 і 2020 роками глобалізація стагнувала, а після пандемії спостерігається зворотна тенденція — деякі називають такий хід подій деглобалізацією.
Цьому сприяли п’ять основних чинників:
1) перебудова економічного управління, яка обумовлена геополітичним суперництвом і промисловим націоналізмом;
2) поштовх до технологічного суверенітету та роль, яку нова промислова революція відіграє у формуванні майбутнього глобальних ланцюгів створення вартості;
3) імперативи сталого розвитку;
4) принципи ESG (екологічні, соціальні та управлінські), які також змінять поведінку компаній і спосіб управління ланцюгами створення вартості;
5) трансформація глобальних ланцюгів створення вартості з метою посилення стійкості.
Ці чинники трансформують глобальні ланцюги створення вартості через процеси решорінгу, диверсифікації, регіоналізації. Усе це прискорить формування нових моделей глобальної торгівлі та інвестицій, тобто до скорочення ПІІ, спрямованих на ефективність, і збільшення ПІІ, спрямованих на регіональні ринки.
На політичному рівні перспективи різняться. Через пандемію та війну росії проти України багато компаній стикаються з компромісом між прагненням до ефективності та відповідності до політичних ініціатив, які передбачають повернення виробництв до країни базування материнської компанії або перенесення виробництв у географічно ближчі до материнської компанії країни стратегічних ланцюжків створення вартості, таких як напівпровідники та батареї для електромобілів (EV). Це збільшує витрати, оскільки диверсифікація означає скорочення персоналу; а релокація потребує значних витрат, але компаніям доводиться йти на це через поточні геополітичні ризики, які дуже сильно посилилися.
