Експерти McKinsey стверджують, що протягом 2022-2027 років слід очікувати глобального зростання капітальних витрат на матеріальні активи. Цей сплеск інвестицій, який становитиме майже 130 трильйонів доларів США, передусім буде спрямовуватися у проекти з декарбонізації та оновлення критичної інфраструктури.
В середньому для компаній передових технологій з Північної Америки очікується збільшення капітальних витрат на 65% порівняно з попереднім періодом.
Для компаній сфери енергетики та виробництва матеріалів з Азії зростання капітальних витрат може сягнути 57%. McKinsey прогнозує збільшення капітальних видатків за всіма видами активів у Європі на 59% за рахунок збільшення європейських витрат на енергоносії та виробництва матеріалів на 120%. У майбутньому основою процвітання стане стійкість, інклюзія та зростання — порядок денний, в якому інновації займають особливе місце, водночас зменшуючи вплив на навколишнє середовище та покращуючи якість життя людей у всьому світі. Реалізація цих амбітних планів передбачає залучення значних капітальних інвестицій приватного та державного секторів в розбудову інфраструктури з урахуванням кліматичних змін та підтримку економічного відновлення та зростання.
Майбутні проблеми
Але небагато компаній готові забезпечити цей приплив капіталу з необхідною швидкістю та ефективністю. Багатьом стають на заваді неефективні ланцюги постачань та застарілі системи реалізації проектів. По-перше, стало набагато складніше, ніж десятиліття тому, будувати та обґрунтовувати витрати на будівництво такого матеріального активу, як виробничий завод, внаслідок наявної інфляції, суворих вимог щодо стійкості та швидких технологічних та регуляторних змін. Додаткова складність у тому, що наступне покоління об’єктів має відповідати принципу «встановив і забув»: висока вартість їх будівництва повинна компенсуватися меншими експлуатаційними витратами у майбутньому. Протягом десятиліть керівники проектів капітального будівництва покладалися на методи, метою яких була оптимізація окремих інвестицій, як-от будівництво атомної електростанції, нафтопереробного заводу або нафто-/газопроводу.
За оцінками McKinsey, перевитрати на проект у середньому сягають 1,2 мільярда доларів — 79% початкового бюджету — а затримки тривають від 6 місяців до 2 років. Однак цей підхід не спрацює для нових інвестицій у декарбонізацію та сталий розвиток, що передбачають повторюване будівництво груп подібних проектів (наприклад, вітряні електростанції та сонячні парки) протягом тривалого періоду часу та вимагають набагато вищої продуктивності, ніж у минулому. Проектно-орієнтований підхід, також не підходить для декарбонізації існуючих активів, оскільки це капіталомісткі зусилля, які вимагають довгострокового планування. Низьковуглецеві проекти будуються з урахуванням міркувань відмінних від міркувань традиційних проектів капітального будівництва: наприклад, будівництво об’єкта відновлюваної енергетики разом з тим може потребувати створення потужностей для зберігання енергії для забезпечення резервного живлення, за необхідності. Зростаюча загроза кліматичних ризиків означає, що компаніям, можливо, доведеться бути обережними щодо особливостей проектування майбутніх об’єктів та їх розміщення. З огляду на вищезазначене, компанія може відмовитися від розміщення хімічного заводу поблизу берегової лінії з метою спрощення доступу до портового терміналу. Іншою перешкодою є доступність робочої сили, сировини, обладнання та регуляторні обмеження. Дефіцит кваліфікованої робочої сили та зростання витрат є основною проблемою деяких ринків. У таких галузях, як металургія та гірничодобувна промисловість, проблеми сталості створюватимуть додатковий тиск на виробництво сировини для прискорення декарбонізації. Суворі обмеження потужності виробництва унеможливлюють будівництво за графіком багатьох об’єктів. Наприклад, щоб задовольнити свої потреби щодо додаткових 600 гігават електроенергії наземних вітряків до 2030 року, Німеччині потрібно буде побудувати приблизно 200 000 об’єктів. Вирішення цих проблем буде складним завданням, яке вимагає передбачливості та співпраці між керівництвом країн, правлінням компаній, власниками об’єктів, підрядниками, постачальниками сировини та послуг. Вирішення проблеми: пріоритети капітальних інвестицій Більш надійним підходом є портфельно-синергетична стратегія, за якої планування здійснюється “згори донизу”, з метою розробки та реалізації кожного проекту таким чином, щоб у кінцевому результаті забезпечувалася оптимізація портфеля капітальних витрат. Сучасні пріоритети капітальних інвестицій включають сталий розвиток та зусилля з декарбонізації, виробництво напівпровідників та модернізацію громадської інфраструктури.
Стійкість і декарбонізація
За даними опитування McKinsey, 93% генеральних директорів компаній кажуть, що питання стійкості є важливими для майбутнього успіху їхнього бізнесу, а 54% – очікують, що стійкість буде включена в основні бізнес-стратегії більшості компаній протягом наступного десятиліття. Досягнення нульових викидів до 2050 року потребує середньорічних витрат на будівництво матеріальних активів у 9,2 трильйона доларів, що на 3,5 трильйона доларів більше за поточний рівень. Три галузеві групи — мобільність, електроенергія та спорудження будівель – складатимуть майже 75 % загальних капітальних витрат на матеріальні активи за сценарієм досягнення нульових викидів. Мобільність становитиме близько 40% витрат, включаючи інвестиції в електромобілі та інфраструктуру електрозаправних станцій. Близько 20% витрат буде спрямовуватися в енергетику і включатиме розвиток потужностей з відновлюваної енергії (наприклад, сонячні та вітрові електростанції), модернізацію мереж електропередачі та розподілу та інвестиції в технології уловлювання, використання та зберігання вуглецю (CCUS). Галузь виробництва напівпровідників Пандемія COVID-19 виявила багато вразливих місць у ланцюгах постачань, особливо в галузь виробництва напівпровідників, що активно розвивається. В результаті компанії по всьому світу вкладають значні кошти в проекти, які допомогли б їм стати більш самодостатніми у виробництві чипів. У Сполучених Штатах Закон про створення корисних стимулів для виробництва напівпровідників (CHIPS), що є частиною Закону «America COMPETES Act» передбачає 52 мільярди доларів на потреби національного виробництва напівпровідників. Україна конкуруватиме з іншими країнами за капітальні інвестиції, у тому числі у такі галузі як мобільність, електроенергія та спорудження будівель. Тому важливо сприяти поліпшенню інвестиційного клімату та спрощенню умов ведення бізнесу, щоб після закінчення бойових дій мати відповідний рівень інвестиційної привабливості для іноземних компаній.
Follow us on Facebook, Twitter, LinkedIn, or YouTube .
