Російське вторгнення в Україну та подальше введення санкцій низкою країн сприяли переорієнтації глобального середовища, що одразу вплинуло на ринки та інвестиції в нафтогазовому секторі.
Ринкові зміни та динаміка ринкових цін створюють негайні витрати та вигоди
За даними експертів IHS Markit, враховуючи глобальне значення рф як постачальника енергоресурсів та Європи як основного ринку, повномасштабна переорієнтація попиту та пропозиції на нафту та газ в цьому регіоні є ключовим глобальним невійськовим наслідком цієї війни. Разом з тим в контексті часткової компенсації очікуваного падіння попиту на російські енергоносії зростає важливість Азійсько-Тихоокеанського регіону на чолі з Китаєм. На всі регіони світу вплине зростання цін і, ймовірно, зменшення економічної активності та попиту, тоді як конкуруючі країни-експортери енергоносіїв побачать можливості для збільшення виробництва та експорту, оскільки Європа буде змінювати постачальників енергії у своєму енергетичному балансі.
У найближчій перспективі нетто-експортери енергоносіїв виграють від підвищення цін. Основними країнами-бенефіціарами, у яких чистий експорт нафти зросте до понад 50% ВВП, за припущення, що в середньому ціна на нафту Brent становитиме 106 доларів США/барель у 2022 році, включають Анголу (з 35% до 55%), Ірак (з 35% до 60%) і Кувейт (від 50% до 85%). І навпаки, зростаючі витрати посилять існуючі інфляційні тенденції для країн нетто-імпортерів енергоносіїв. Це може стати причиною нестабільності та заворушень, призвести до змін електоральних вподобань та політичних режимів, як це вже відбувається в деяких країнах Південної Азії.
Нинішні та майбутні країни-видобувачі виграють від пошуку нових можливостей
Підвищені ціни та нові джерела попиту створять можливості для країн-видобувачів за таких передумов як доступність ресурсів, економічна доцільність проектів з видобутку, підтримка інвесторів та доступність інфраструктури у поєднанні з наявністю державної підтримки. Між тим особливо привабливими для інвесторів стануть незавершені газові проекти з доступом до існуючої інфраструктури. Це відкриє нові можливості для постачальників, зокрема, з Африки та Східного Середземномор’я. У деяких випадках це може змусити країн-видобувачів відновити ліцензування видобутку нафти та газу та переглянути стратегії енергетичного переходу. В умовах високих цін, нових ринкових можливостей та більшої реалістичності щодо ролі викопного палива в процесі енергетичного переходу, реакція країн-реципієнтів інвестицій на виклики сучасного середовища буде відрізнятися залежно від запасів та рівня освоєння ресурсів, економічної спроможності та структурної залежності від вуглеводнів.
В контексті вищезазначеного, IHS Markit класифікує країни-реципієнти інвестицій у видобуток вуглеводнів (ВВ) за 5 групами, а саме:
1) Країни-видобувачі з диверсифікованою ресурсною базаою (Бразилія, Канада, Мексика, Норвегія, США та Сполучене Королівство) – їм, ймовірно, доведеться збалансувати пріоритети, зокрема з урахуванням питання енергетичної безпеки, що можливо, змінить ставлення до процесу видобутку ВВ в цих країнах, навіть за умов збереження довгострокових цілей енергетичного переходу.
2) Чисті імпортери (Китай, Єгипет, Індія та Туніс) – вони ймовірно, зосередять зусилля на діючих стратегіях підтримки та нарощення видобутку.
3) Країни, що освоюють видобуток ВВ/ Країни на початковому етапі видобутку (Кіпр, Марокко, Мозамбік і Намібія) – вони не мають існуючої експортної інфраструктури, але тепер зможуть прискорити процес монетизації ресурсів ВВ.
4) Нафтозалежні економіки, у більшості випадків нинішні чи колишні великі країни-видобувачі нафти (Алжир, Ангола, Ірак, Нігерія та Оман) – вони матимуть потенційно більші можливості щодо монетизації своїх залишків запасів, використання наявної інфраструктури та здійснення інвестицій в диверсифікацію.
5) Багаті нафтодержави (Катар, Саудівська Аравія та ОАЕ), ймовірно, будуть підтримувати та/або прискорювати існуючі стратегії щодо підтримки та нарощення видобутку вуглеводнів, намагаючись монетизувати залишки ресурсів в очікуванні майбутнього глобального енергетичного переходу.
Країни будуть вживати відповідні заходи, що різнитимуться залежно від ризик-факторів для нафтогазового сектору, на які вплинула війна рф проти України, зокрема:
1) Геополітичний ризик, особливо у безпосередньо сусідніх з рф країнах.
2) Зростання реального ВВП на душу населення, оскільки коливання обсягів виробництва та експорту нафти та газу разом з підвищенням цін на них починає впливати на споживчі витрати.
3) Первинний бюджетний баланс і трансфертний ризик, що відображають деякі з факторів впливу на загальну економічну діяльність, при тому що санкції додають новий вимір щодо контролю за рухом капіталу та валютного контролю.
4) Нестабільність політики країн, оскільки деякі уряди змінюють пріоритети енергетичної безпеки, в умовах обмежень з боку потреб громадянського суспільства, а також посилення інфляційного тиску. 5) Експортний ризик, враховуючи останні та майбутні зміни в політиці щодо експорту вуглеводнів та експортній інфраструктурі.
Зусилля енергетичного переходу стримуюються новими проблемами енергетичної безпеки
Вторгнення в Україну також матиме наслідки для енергетичного переходу, насамперед у Європі, де оновлений акцент на енергетичній безпеці підкреслює необхідність забезпечення додаткових поставок викопного палива в найкоротші терміни. Короткострокові заходи, ймовірно, включатимуть залучення інвестицій в регазифікацію за рахунок скрапленого природного газу (СПГ), у збільшення виробництва біометану та відновлюваного водню, а також посилення позицій вітрової та сонячної енергетики. Крім цього, є ознаки того, що деякі країни починають визнавати необхідність більше розвивати ядерну енергетику. У решті світу підвищення занепокоєності щодо енергетичної безпеки виявиться позитивним для країн-видобувачів ВВ, які прагнуть отримати інвестиції у видобуток для боротьби з енергетичною бідністю та покращення фінансування. Однак загалом зусилля щодо скорочення споживання вуглеводнів у поєднанні з підвищеними цінами та проблемами ланцюгів поставок, ймовірно, стримають зростання попиту. В довгостроковій перспективі, на думку експертів IHS Markit, це посилить невизначеність процесу енергетичного переходу.
